Значення
- (Фізика) –
Різкий, дзвінкий звук, що виникає від удару металевих або скляних предметів один об один або об щось тверде; дзенькіт, брязкання.
- (Лінгвістика) –
(у переносному значенні) Порожні, несуттєві слова, балачки; те, що не має реального змісту або ваги.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. брязкіт, р. брязкоту, д. брязкотові, з. брязкіт, о. брязкотом, м. брязкоті, к. брязкоте