1. Різкий, дзвінкий звук, що виникає від удару металевих або скляних предметів один об один або об щось тверде; дзенькіт, брязкання.
2. (у переносному значенні) Порожні, несуттєві слова, балачки; те, що не має реального змісту або ваги.
брязкіт
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
В моїх очах я чую зброї полиск, в моїх речах я чую зброї брязкіт, так я узброєна в свою ненависть, як вартовий коло царської брами, що радий вихопить на кожного свій меч, хто тільки зле замислить на владаря.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Частина мови: іменник (однина) |