брязкотня

1. Власна назва твору, збірки творів або серії видань, що містять твори, які об’єднані темою, жанром або авторською концепцією, де слово “брязкотня” використано як художній образ для позначення явища, що супроводжується брязкотом, дзвоном, гуркотом (наприклад, “Брязкотня шабель”, “Брязкотня чаш”).

2. У літературознавстві та критиці — умовна назва для циклу творів, серії публікацій або літературного напряму, головною рисою якого є акцент на звукообразності, музикальності мови та використанні звукових ефектів (брязкоту, дзвону, гуркоту) як важливого засобу художньої виразності.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |