брязкач

[brjɑzkɑt͡ʃ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Біологія) –

    Рідкісний вид грибів роду мухомор (Amanita), що має характерну білу або світлу шапинку з великими білими пластівцями та кільцем на ніжці; наукова назва — Amanita echinocephala.

  2. (Лінгвістика) –

    Застаріла або діалектна назва для предмета, який брязкає, дзвоника, дзвіночка або брязкальця (наприклад, на шиї худоби).

  3. (Лінгвістика) –

    У переносному значенні — людина, яка багато говорить, базікало, теревенило.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. брязкач, р. брязкача, д. брязкачеві, з. брязкач, о. брязкачем, м. брязкачеві, к. брязкачу

Більше записів