1. Дія за значенням дієслова “брязкати” — різкий, дзвінкий звук, що виникає від удару металевих або скляних предметів одне об одне або об щось тверде.
2. Сукупність таких звуків, що повторюються; дзенькіт, брязк.
брязкання
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Лаговський, почувши брязкання од клямок і защіпок, аж остовпів, а далі, швидко підвівся, щоб вийти на другі свої двері, через кімнату Костянтина та Аполлона; тільки ж треба було попереду вдягти на себе одежу та взутися. Доки він одягавсь, почув у Володимировій кімнатці якийсь глухий гуркіт і шелест од боротьби, потім почув, що Володимир уже посадовив Амалію до себе на ліжко.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |