брязкання

[brjɑzkɑnnjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Фізика) –

    Дія за значенням дієслова “брязкати” — різкий, дзвінкий звук, що виникає від удару металевих або скляних предметів одне об одне або об щось тверде.

  2. (Фізика) –

    Сукупність таких звуків, що повторюються; дзенькіт, брязк.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. брязкання, р. брязкання, д. брязканню, з. брязкання, о. брязканням, м. брязканні, к. брязкання

Більше записів