Древослів

Словник Української Мови

брязк

[brjɑzk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Фізика) –

    Різкий, дзвінкий звук, що виникає від удару металевих або скляних предметів; дзенькіт, брязкіт.

  2. (Техніка) –

    (у техніці, розм.) Характерний звук, що супроводжує роботу або несправність механізмів, деталей (наприклад, двигуна).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. брязк, р. брязку, д. брязкові, з. брязк, о. брязком, м. брязкові, к. брязку

Більше записів