бряжчання

[brjɑʒt͡ʃɑnnjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Фізика) –

    Дію за значенням дієслова “бряжчати”; звуки, що виникають від зіткнення металевих предметів, дзвін металу.

  2. (Лінгвістика) –

    (переносно) Порожні, несуттєві розмови, балачки; те, що не має вагомого змісту.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бряжчання, р. бряжчання, д. бряжчанню, з. бряжчання, о. бряжчанням, м. бряжчанні, к. бряжчання

Більше записів