брячка

1. Рідкісне прізвище українського походження, що зустрічається переважно в західних регіонах України.

2. У місцевій топонімії — неофіційна назва невеликого населеного пункту, урочища або місцевості, що походить від прізвища мешканців або власника землі.

3. У діалектах (зокрема, на Закарпатті) — можлива назва предмета, пов’язаного з дзвінким, брязкаючим звуком (наприклад, брязкальце, дзвіночок), однак у цьому значенні частіше вживаються слова “брязкальце”, “брязкун”.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |