Словник Української Мови
Буква
1. Зачаток пагона, квітки або суцвіття рослини, що складається з зародкових листків, стебел або квіткових частин, вкритий зовні захистковими лусками.
2. Анатомічний термін для позначення деяких дрібних, округлих або овальних утворень у тілі людини чи тварини (наприклад, ниркова брунька, смакова брунька).
3. Переносно — зародок, початок чогось, що розвивається (наприклад, брунька нового життя, брунька ідеї).
Приклад 1:
Відкинувшись у сідлі, Станіслав Жолкевський бачив і слухав, як у нього над вухом наливається соком і гуде, набухаючи, сиза вишнева брунька. З вінницької сторони, звідкіля підходило його військо, чорними хвилястими роями прошуміли шпаки, а за шпаками, нижче від них, сірі, як відгорілі вогнища, наздоганяючи одне одного, простудженими голосами проґер-ґотіли гуси.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”