Значення
- (Мистецтво) –
Музичний інструмент, що видає брязкотливі, дзвінкі звуки при ударі або струшуванні; брязкальце, дзвіночок.
- (Мистецтво) –
Розм. Про людину, яка вміє грати на струнних інструментах (здебільшого не дуже вправно або аматорсько), або взагалі про музиканта.
- (Мистецтво) –
Розм., зневажл. Невправний музикант, який грає переважно на щось брязкотливе; той, хто створює негармонійний шум.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бренькач, р. бренькача, д. бренькачеві, з. бренькач, о. бренькачем, м. бренькачеві, к. бренькачу