Древослів

Словник Української Мови

бренькіт

[brɛnʲkit] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Фізика) –

    Дзвінкий, але негучний звук, що виникає від удару по металевих предметах або струнах музичного інструмента; дзенькіт.

  2. (Музика) –

    Перен. Невиразна, тиха, ледве чутна мелодія або наспів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бренькіт, р. бренькоту, д. бренькотові, з. бренькіт, о. бренькотом, м. бренькоті, к. бренькоте

Більше записів