бренькання

1. Дію за значенням дієслова “бренькати”; звуки, що виникають від удару по струнах музичного інструмента, переважно струнного, або від удару по металевим предметам.

2. Переносно: невмінa гра на музичному інструменті або поверхневе, несерйозне ставлення до справи, мистецтва.

Приклади вживання

Приклад 1:
Незабаром бренькання і спів і справді замовкли. А як вернув Шмідт до хати, то професор уже міцно спав.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |