брехунчик

1. Зменшувально-пестливе від слова “брехун” — той, хто має звичку брехати, обманювати, говорити неправду (зазвичай про дитину або в лагідному тоні).

2. (у фольклорі та діалектах) Назва фантастичної істоти, персонажа казок або народних оповідей, що втілює обман або лукавство.

3. (переносно, рідко) Про предмет або явище, що вводить в оману, виявляється не тим, чим здається.

Приклади вживання

Приклад 1:
— здивувалась вона.— Вийшов зарано, — сказав він, посміхаючись, — щоб швидше тебе побачити.— Ой, який ти брехунчик!Вона скинула пальто, капелюха й кинулась до нього.— Погрій мене, — сказала вона. — Зоська страшенно змерзла!
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Частина мови: іменник (однина) |