брехунчик

[brɛxunt͡ʃɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Зменшувально-пестливе від слова “брехун” — той, хто має звичку брехати, обманювати, говорити неправду (зазвичай про дитину або в лагідному тоні).

  2. (Література) –

    (у фольклорі та діалектах) Назва фантастичної істоти, персонажа казок або народних оповідей, що втілює обман або лукавство.

  3. (Література) –

    (переносно, рідко) Про предмет або явище, що вводить в оману, виявляється не тим, чим здається.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. брехунчик, р. брехунчика, д. брехунчикові, з. брехунчика, о. брехунчиком, м. брехунчикові, к. брехунчику

Більше записів