Значення
- (Історія) –
(іст.) Спеціальний пристрій у вигляді дерев’яної або металевої рами з зубцями, що використовувався для збирання (згрібання) сіна, соломи або жнивних решток з поля після копнування.
- (Історія) –
(перен., заст.) Людина, яка збирає, привласнює собі щось розкидане або залишене іншими; збирач.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бральник, р. бральника, д. бральникові, з. бральника, о. бральником, м. бральникові, к. бральнику