1. Історичний термін, що означає стан, становище або звання боярина; перебування у боярському чині в феодальних суспільствах, зокрема в Київській Русі, Молдовському князівстві, Гетьманщині тощо.
2. Переносно: пишне, розкішне життя, повне достатку та розваг, подібне до життя знаті; часто із відтінком осуду як життя за рахунок інших.