боярин

Значення

1. (Історія) –

   Представник вищої аристократії, привілейованого стану землевласників у Київській Русі, а згодом у Великому князівстві Литовському, Молдавському князівстві та Московській державі (до початку XVIII століття).

2. (Історія) –

   У Молдові та Валахії — великий землевласник, що належав до вищої феодальної знаті.

3. (Історія) –

   У Російській імперії — звання, що іноді неофіційно вживалося стосовно представників вищої знаті, хоча як чин було скасоване Петром I.

4. (Історія) –

   У народній творчості та історичній літературі — загальне позначення багатої, знатної особи, вельможі.

Правопис та відмінювання

Синоніми & Антоніми