Древослів

Словник Української Мови

боян

Буква

1. Легендарний давньоруський співець-музика (кімбалист), який згадується в “Слові о полку Ігоревім” та інших пам’ятках; символ давньої поетичної традиції.

2. (Переносно) Старовинний, часто повторюваний розповідь, анекдот або історія; те, що втратило новизну й актуальність (використовується зневажливо).

3. (У сучасному інтернет-сленгу, переважно в україномовному сегменті) Повторюваний, вже відомий і широко поширений в інтернеті матеріал (картинка, мем, жарт, відео).

Приклади вживання слова

боян

Приклад 1:
Якщо вони не годні прийти на Проскурницьку і на „Боян“[14] чи на виступи Люблінської опери, зате ходять милуватися витівками якогось штукаря!» «Ах, пане Яновичу! — бринить насмішкуватий дівочий голос.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Приклад 2:
— місцева залізниця.14 «Боян» — назва музично-хорового товариства. «Бояни» виникли наприкінці XIX сторіччя в Західній Україні — у Львові, Бережанах, Коломиї, Чернівцях, Тернополі, Стрию, Станиславові — і проіснували до Другої світової війни.15 Мармуляда (діал.)
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Приклад 3:
I спiває боян вечiрню молитву, i каже слово «о полку» людяности: за морями, за лiсами, за широкими тривожними ланами лежать золотi пiски, i блукають там отари здiйснених бажань, i чути вже шум — то зграями линуть на захiд. I кажуть з тоскою: — Чи скоро, горлице?
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”

More posts