Словник Української Мови
Буква
1. Жінка зі стану бояр, дружина боярина в Київській Русі, Великому князівстві Литовському, Молдовському князівстві, Волощині та Московській державі до початку XVIII століття.
2. Представниця вищої феодальної знаті, аристократка в деяких слов’янських країнах у середньовіччі та ранній новий час.
3. У переносному значенні — жінка або дівчина з багатої, знатної родини, що веде розкішне, пишне життя (застаріле або ірон.).
Приклад 1:
Аналогії проглядають і при зіставленні «Марусі Чурай» з драматичною поемою Лесі Українки «Бояриня». Вельми близькі натури, козачка Маруся і «бояриня» Оксана з їхнім моральним максималізмом, загостреною патріотичною свідомістю, постають як опозиція компромісності, нецільності й тій двоїстості, з якої виростає зрада – в одному випадку коханій, в іншому – Україні (але й у певному розумінні коханій жінці теж).
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”