богиня

1. У давніх релігіях та міфологіях — верховна жіноча істота, що вважається надприродною, володіє величезною силою і є об’єктом поклоніння; жіноче божество.

2. Переносно: жінка надзвичайної краси, високих чеснот або талановита жінка, що викликає захоплення (наприклад, богиня мистецтва, богиня краси).

3. У переносному, часто іронічному значенні: жінка, яка поводиться надто гордовито, ніби вважає себе вищою за інших.

Приклади вживання

Приклад 1:
Справжня Церера — богиня родючости. Коли згадую цю появу, зринають образи Драчевої «Балади золотої цибулі» — …королева краси сільських світанкових базарів… рідна сестра черствого житнього Хліба і близнючка-сестричка біложупанного Часнику. — Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |