богила

1. Висока, конусоподібна земляна або кам’яна насипна споруда, курган, могила (зазвичай археологічна пам’ятка скіфського або сарматського часу на півдні України).

2. Пагорб, горб, височина, особливо з округлою вершиною.

3. (у переносному значенні) Дуже висока, огрядна, масивна людина.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |