Древослів

Словник Української Мови

бог

Буква

1. У монотеїстичних релігіях (християнство, іслам, юдаїзм) — верховна всемогутня, надприродна істота, що є творцем і повновладним володарем Всесвіту та всього сущого; Абсолют, Творець, Всевишній.

2. У політеїстичних релігіях та міфологіях — одна з надприродних могутніх істот, що володіє певною сферою впливу (наприклад, бог війни, бог сонця), часто уявляється в антропоморфному вигляді; божество, ідол.

3. Переносно — предмет найвищого поклоніння, обожнювання, захоплення (наприклад, гроші стали для нього богом).

4. У сполученні “бог з ним/нею” та подібних — використовується для позначення покірності долі або байдужості до чогось.

5. У міфологічних уявленнях: могутня істота, що живе на небі, має владу над силами природи та долями людей.

Приклади вживання

Приклад 1:
Та вже бався, бався, на те Бог свято дав. А взавтра прийдем, то будем хижку ставити.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Бог йо­го вже знає, що в йо­го на душі бу­ло тоді, а послі об’яви­ло­ся… Не­хай гос­подь од та­ко­го бо­ро­нить вся­ко­го чо­ловіка хре­ще­но­го… Бо­дай би луч­че та­ко­го й не чу­ва­ти! IX Од­гу­ля­ли весілля, вип­ро­во­ди­ли мо­ло­дих у Піжмур­ки.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
Да­лi хо­рун­жен­ко пи­тав па­на сот­ни­ка, що ку­ди йо­го бог не­се i за­чим? За­раз наш Ула­со­вич i став бре­ха­ти, бо ста­рi лю­ди ка­жуть: тiльки що ще за­ду­маєш сва­та­тись, то й ста­неш за­раз бре­ха­ти, i що без брех­нi нi жо­ден чо­ло­вiк не сва­тав­ся.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Частина мови: іменник () |

Більше записів