бог-отець

1. У християнській теології (переважно в православ’ї та католицизмі) — перша іпостась (особа) Святої Трійці, Творець неба і землі, що народжує Сина і посилає Святого Духа; Бог Отець.

2. У міфології та релігієзнавстві — верховне божество чоловічої статі, яке розглядається як батько інших богів або як прабатько людського роду (наприклад, Зевс у давньогрецькій міфології).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |