блиск

[blɪsk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Фізика) –

    Яскраве світло, що відбивається від гладенької поверхні або випромінюється джерелом; сяйво, виблискування.

  2. (Література) –

    Переносно: видатні здібності, талант, яскравість прояву чого-небудь (розумовий блиск, блиск дотепності).

  3. (Мистецтво) –

    Пишність, розкіш, чудовий зовнішній вигляд, що викликає захоплення (блиск балу, блиск наряду).

  4. (Геологія) –

    У геології: здатність мінералу відбивати світло; характерний вигляд поверхні мінералу (металевий блиск, алмазний блиск).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. блиск, р. блиску, д. блискові, з. блиск, о. блиском, м. блискові, к. блиску

Більше записів