блятура

[bljɑturɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Техніка) –

    Застаріла назва сплаву міді з цинком (латуні), що використовувалась для виготовлення дешевого начиння, прикрас або для імітації золота.

  2. (Література) –

    У переносному значенні — щось оманливе, неправдиве, що має лише зовнішній вигляд чогось цінного; обман, підробка, фальш.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. блятур, р. блятура, д. блятурові, з. блятур, о. блятуром, м. блятурі, к. блятуре

Більше записів