Приклад 1:
Нам аби, курва, якось до ранку, бляха-муха, додав я і почав розшнуровувати черевики, хоч не йшло. Лівий черевик йому ніяк не вдавалося скинути, я стала біля нього на коліно.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
i “Ай, бляха, а я так тебе хотiв! “, по западанню в кiлькахвилевий сон — самотнiй сон, наглухо вiдрубаний вiд її присутностi поруч: не зворухнувся, коли натнулася випручатись з обiймiв, ну й пiшов на фiг, iмпотент нещасний, зараз устану, вдягнуся, запарю кави, скоро пiдуть автобуси й можна буде вернутися до готелю, у вiкнах майстернi невiдворотно блiдла, водянистiшала свiтна синява, вирисовувалися позгромаджуванi попiд стiнами вугластi стоси полотен iз дрижакуватого, як протоплазма, смерку, паскудна година, година хворих i сорокалiтнiх, це в такiй, певне, сiрiй каламутi катуються позасвiтнi душi, — i ось тодi вiн i зробив їй боляче, таки направду боляче, куди там згадцi про втрату цноти, painful intercourse, ось як це називається в медичнiй лiтературi, котру вона, зашугана совкова дурепа, щойно в Америцi взялася студiювати, навiть до лiкаря була сходила, жеручись гнiтючою призрою, чи щось там у нiй, бува, не попсулося, прости Господи, i витрiщилась, не ймучи вiри, коли лiкарка стенула плечима: “I don’t see any problems”, — а тодi, вереснувши диким голосом — добу по тому налупцьована матка нила, як перед мiсячним, — стенувшись, хвицнувши ногами, — “Менi боляче, боляче, чуєш?”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
Невольнича муза ~186 під п’ятою туземних трав вітай непристосованосте сестро порятунку 5 тлумач осені чекає під оселею лісу чи не перелетить шум через огорожу як червоний півень може у червінковім злоті знайде відтиск чортомлицьких грифонів може багрове сонце у пущі здасться перерізом смереки що стікає карпатською живицею а зв’ялий дух із хрустом досвітка обдасть медовими пивницями чи в жеврінні захололого місяця не обізветься бляха Золотоверхого Михайла 6 просікою літа Божого бабиліта разом із кров’ю через золоті ворота серця разом із серцем через золоту кров падолисту разом із просікою весни священної Березня до просіки літа Божого Вересня від ярого до озимого від уявного до зримого Золотою Просікою з просьбою одпусти мене Просіко Найсвятіша Матибожа Осені Матибожа Далечі Дольороза Дванадцята сумна книжка 187~ÀÊÀÔ²ÑÒ ÄÎ ÁÎÃÎÐÎÄÈÖ² ²Ç ÊÐÀÑÎÂÀ IJÉβ ÎÑÎÁÈ: Богородицяз с. Красова, ікона XV ст. ХорУповання на слова з поеми «Марія» Шевченка, XIX ст.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
