Древослів

Словник Української Мови

блятник

[bljɑtnɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Побут) –

    (діал.) Невеликий дерев’яний ящик, скринька або комірка для зберігання різних дрібних речей, часто використовувався в побуті.

  2. (Побут) –

    (діал., заст.) Спеціальна комірка або полиця в шафі, буфеті або іншій меблевій конструкції.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. блятник, р. блятника, д. блятникові, з. блятник, о. блятником, м. блятникові, к. блятнику

Більше записів