блок-квартира

1. Квартира, що складається з двох або більше суміжних житлових приміщень, об’єднаних у єдиний житловий блок, часто зі спільним входом, але з можливістю ізоляції внутрішніх просторів.

2. У містобудуванні та архітектурі — типова, серійна квартира в багатоповерховому житловому будинку, що є частиною уніфікованого планувального блоку (секції) будинку.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |