Значення
- (Юриспруденція) –
Стандартизований документ установленої форми, що підтверджує право на отримання певної послуги (наприклад, харчування, проживання, проїзду) або товару, а також слугує для обліку та контролю за їх наданням.
- (Економіка) –
Збірний платіжний, обліковий або розпорядчий документ, що поєднує властивості ваучера (ордера) та звітного бланку, часто використовується в готелівництві, туризмі та корпоративній сфері.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бланк-ваучер, р. бланка-ваучера, д. бланкові-ваучерові, з. бланк-ваучер, о. бланком-ваучером, м. бланкові-ваучері, к. бланку-ваучере