бламайка

[blɑmɑjkɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Рідкісне прізвище українського походження, що зустрічається переважно на Західній Україні.

  2. (Геологія) –

    У місцевій топоніміці — народна назва невеликих географічних об’єктів (наприклад, урочищ, полів або горбів), можливо, пов’язана з особою-носителем такого прізвища або з іншим власним ім’ям.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бламайко, р. бламайка, д. бламайкові, з. бламайка, о. бламайком, м. бламайкові, к. бламайку

Більше записів