бхакті

Значення

1. (Релігія) –

   (у індуїзмі) релігійно-філософська концепція та практика любовної відданості, благоговіння та служіння особистому божеству (найчастіше Вішну, Крішні або Шіві), один із основних шляхів (марґа) до звільнення (мокші), що ґрунтується на емоційному зв’язку та відмові від егоїстичних прагнень.

2. (Релігія) –

   (у ширшому сенсі) релігійний рух в індуїзмі (бгакті-рух), що поширився в Індії з VII–VIII ст. н.е., акцентуючи на особистій відданості богу, доступності спасіння для всіх верств населення та використанні місцевих мов замість санскриту.

3. (Релігія) –

   (у практиці) форма релігійного поклоніння, що включає співи (кіртани), повторення імен бога (джапа), слухання й розповідання про нього (сатсанг), ритуальне служіння (пуджа) та інші ритуали, спрямовані на встановлення любовного зв’язку з божеством.

Правопис та відмінювання