Древослів

Словник Української Мови

білотал

[bilotɑl] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Рослина родини вербових, кущ або невелике дерево з гнучкими пагонами, які мають характерний білуватий відтінок; верба біла (Salix alba).

  2. (Ботаніка) –

    Місцевість, зарості, де переважно росте ця рослина.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. білотал, р. білоталу, д. білоталові, з. білотал, о. білоталом, м. білоталі, к. білотале

Більше записів