1. У теорії поведінки (біхевіоризмі) — гіпотетична одиниця аналізу поведінки, що розглядається як аналог фонеми в лінгвістиці; елементарна, неподільна поведінкова послідовність, що має сигнальне значення.
2. У соціобіології — фундаментальна, генетично обумовлена одиниця поведінки, що є складовою частиною поведінкового репертуару виду та може бути предметом природного відбору.