Значення
- (Психологія) –
У теорії поведінки (біхевіоризмі) — гіпотетична одиниця аналізу поведінки, що розглядається як аналог фонеми в лінгвістиці; елементарна, неподільна поведінкова послідовність, що має сигнальне значення.
- (Біологія) –
У соціобіології — фундаментальна, генетично обумовлена одиниця поведінки, що є складовою частиною поведінкового репертуару виду та може бути предметом природного відбору.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. біхевіорема, р. біхевіореми, д. біхевіоремі, з. біхевіорему, о. біхевіоремою, м. біхевіоремі, к. біхевіоремо