Біхевіоризм — напрям у психології XX століття, який розглядає психічну діяльність людини та тварин виключно через призму зовнішньо спостережуваної поведінки (реакцій) на конкретні подразники (стимули), заперечуючи або ігноруючи роль свідомості та внутрішніх психічних процесів для наукового аналізу.
Біхевіоризм — філософська та методологічна концепція в соціальних науках, що ґрунтується на принципах психологічного біхевіоризму і вивчає поведінку індивідів та груп як об’єктивну реакцію на впливи навколишнього середовища.