бідолаха

1. Людина, яка перебуває в скрутному, злиденному становищі; нещасна, бідна, пригноблена особа.

2. (У звертанні або при вказівці на особу) Виражає співчуття, жаль або зневагу; нещасник, бідняга.

3. (Розм.) Про того, хто викликає жалість своєю безпорадністю, невдачливістю або незграбністю.

Приклади вживання

Приклад 1:
Хворобливе уявлення проґресувало настільки швидко, що вже через вісім діб бідолаха міг тільки свистіти, будучи водночас і предметом як таким, і станом предмета, і 1 Політ Стріли (фр). 79 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ його сутністю, і навіть його можливістю.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |