1. (розм., заст.) Бідолаха, нещасна людина; той, хто перебуває в скрутному становищі або викликає співчуття.
2. (рідк.) Вживається як звертання до людини, часто з відтінком жалібності або зневаги.
бідага
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І він, бідага, ходив. Ходив-ходив, аж доки не доходився: очеретяне кохання його відкрилось!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: іменник (однина) |