бідак

1. Рідкісне прізвище українського походження, що, ймовірно, утворене від загального іменника “бідак” (нещасна, бідна людина) або пов’язане з діалектним “бідака” (той, хто зазнає біди).

2. У місцевих говірках може вживатися як прізвисько або неофіційна назва мешканця певної місцевості, сім’ї чи роду, уславленого невдачливістю або постійними негараздами.

Приклади вживання слова:

бідак

Приклад 1:
Ти спер­шу до­ка­жи, що я там був, а тоді вже – й на вірьовку… Стра­хав тюр­мою… По­ба­чи­мо,- ка­жу,- хто там пер­ший бу­де: чи без­не­вин­ний бідак, чи ба­га­тир, що сирітське доб­ро заїдає. – Що ж він?
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”