беззвучно

1. Не видаючи звуків, не супроводжуючись звуком; тихо, безшумно.

2. Переносно: не виявляючи себе, непомітно, потай.

Приклади:

Приклад 1:
Він беззвучно засміявся. В голові трохи крутилося, бо він мало спав цієї ночі.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
Ян хотiв щось сказати, але не мiг, i тiльки беззвучно ворушились його збiлiлi губи та шукали чогось тремтячi руки. Вiн заточився i як п’яний подавсь до контори.
— Самчук Улас, “Марія”