1. Не маючи завітів, заповітів або інших розпоряджень щодо майна на випадок смерті; без складеного заповіту.
2. (У переносному значенні) Беззастережно, беззалишково, цілковито віддаючи себе комусь або чомусь; безмежно, безроздільно.
беззавітно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Массіно, любий мій, єдиний на світі, кого я правдиво і беззавітно любила і досі люблю, прошу тебе, слухай моєї сповіді! Не прошу в тебе милосердя для себе.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: прислівник () |