беззавітний
[bɛzzɑʋitnɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Юриспруденція) –
Який не має завіту, заповіту або не заснований на завіті; позбавлений завіту.
- (Лінгвістика) –
У переносному значенні: який не має обмежень, умов або зобов’язань; абсолютно вільний, необмежений.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. беззавітний, р. беззавітного, д. беззавітному, з. беззавітного, о. беззавітним, м. беззавітнім