1. Який не має завіту, заповіту або не заснований на завіті; позбавлений завіту.
2. У переносному значенні: який не має обмежень, умов або зобов’язань; абсолютно вільний, необмежений.
беззавітний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |