1. Стан, коли немає виходу зі скрутного, важкого становища; відчуття безнадійності, безпорадності.
2. Відсутність можливості вирішити проблему, подолати труднощі; ситуація, що не має позитивного розв’язку.
безвихідність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Значить, він внутрішньо, підсвідомо визнає всю безвихідність і трагізм своєї ситуації, і саме тому думка десь б’ється, як пташка, в сліпому метанні, надіючись на якесь там химерне щастя, на якусь дірку. Це погано, і це не в його стилі. — Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |