Значення
- (Фізика) –
Властивість або стан, за якого щось є цілісним, неподіленим на частини, не має уламків або розривів.
- (Техніка) –
У технічних та спеціалізованих контекстах — характеристика матеріалу, структури або системи, що означає відсутність дефектів у вигляді тріщин, розколів або мікроуламків, що забезпечує її міцність і монолітність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безуламковість, р. безуламковості, д. безуламковості, з. безуламковість, о. безуламковістю, м. безуламковості, к. безуламковосте