Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість звука, складу або слова, що полягає у відсутності наголосу (протилежне до “наголошеності”).
- (Лінгвістика) –
У фонетиці та поетиці — позиція звука або складу в слові чи віршовому рядку, на яку не падає наголос.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безударність, р. безударності, д. безударності, з. безударність, о. безударністю, м. безударності, к. безударносте