безсуд

[bɛzsud] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Історична назва судової посади в Київській Русі та Великому князівстві Литовському, уповноваженої особи, яка розглядала справи про злочини, скоєні на підставі безпосереднього затримання злодія (на гарячому, на поличному).

  2. (Юриспруденція) –

    Застаріла назва самого судового розгляду справи про злочин, скоєний на гарячому, або судового покарання за такий злочин без тривалого процесу.

  3. (Юриспруденція) –

    У переносному значенні — самовільна розправа, здійснена без суду і слідства.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. безсуд, р. безсуду, д. безсудові, з. безсуд, о. безсудом, м. безсуді, к. безсуде

Більше записів