безсуд

1. Історична назва судової посади в Київській Русі та Великому князівстві Литовському, уповноваженої особи, яка розглядала справи про злочини, скоєні на підставі безпосереднього затримання злодія (на гарячому, на поличному).

2. Застаріла назва самого судового розгляду справи про злочин, скоєний на гарячому, або судового покарання за такий злочин без тривалого процесу.

3. У переносному значенні — самовільна розправа, здійснена без суду і слідства.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |