безсуб'єктність

Значення

1. (Філософія) –

   Філософська та соціологічна категорія, що позначає стан, коли індивід або група втрачають здатність до самостійного, свідомого та відповідального діяння, перестаючи бути активним творцем (суб’єктом) власного життя, історичного процесу чи соціальних відносин; пасивність, спричинена зовнішніми обставинами або внутрішньою позицією.

2. (Юриспруденція) –

   У праві та офіційній діловій мові — відсутність визначеного суб’єкта (особи, організації), який несе права чи обов’язки у конкретному правовідношенні, або відсутність зацікавленої сторони в справі.

3. (Література) –

   У літературознавстві та мистецтві — відсутність чітко вираженого суб’єкта творчості або суб’єкта мовлення в художньому творі; безособовість, анонімність авторської позиції.

Правопис та відмінювання