Властивість або стан, за якого щось існує, відбувається або розглядається незалежно від будь-яких сторін, учасників, протилежних позицій або суб’єктивних інтересів; об’єктивність, позасторонність.
У логіці та філософії — характеристика судження, поняття або закону, що має загальний, всеосяжний характер і не залежить від конкретних умов, точок зору або суб’єктивних факторів.