Властивість або стан того, що не має собі рівного, аналога; винятковість, унікальність, надзвичайність.
безприкладність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що не має собі рівного, аналога; винятковість, унікальність, надзвичайність.
Відсутні