Значення
- (Психологія) –
Стан повної втрати надії, відчуття неможливості покращення ситуації або досягнення бажаного; відчай, розпач.
- (Психологія) –
Властивість того, що не дає жодних підстав для сподівань на успіх, покращення або порятунок; безвихідність (наприклад, про ситуацію, стан).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безнадійність, р. безнадійності, д. безнадійності, з. безнадійність, о. безнадійністю, м. безнадійності, к. безнадійносте