Словник Української Мови
Буква
Властивість або якість людини, що проявляється у відсутності твердості, послідовності в думках, вчинках і переконаннях; слабовільність, нестійкість характеру.
Відсутність виразних, індивідуальних рис, своєрідності (у творі мистецтва, художньому образі тощо).
Приклад 1:
Якщо ж вчинки людини залежать від зовнішніх обставин, а не стільки від неї самої, то у цьому випадку говорять про безхарактерність людини. Найважливішими рисами характеру керівника є цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, ініціативність.
— Котляревський Іван, “Енеїда”