Значення
- (Психологія) –
Властивість або якість людини, що проявляється у відсутності твердості, послідовності в думках, вчинках і переконаннях; слабовільність, нестійкість характеру.
- (Мистецтво) –
Відсутність виразних, індивідуальних рис, своєрідності (у творі мистецтва, художньому образі тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безхарактерність, р. безхарактерності, д. безхарактерності, з. безхарактерність, о. безхарактерністю, м. безхарактерності, к. безхарактерносте