Значення
- (Фізика) –
Властивість або стан, за якого відсутня індукція (у фізиці — явище електромагнітної індукції; у логіці — метод міркування від часткового до загального).
- (Техніка) –
У техніці — характеристика електродвигунів або систем, що працюють без використання принципу електромагнітної індукції, наприклад, на основі постійних магнітів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безіндукційність, р. безіндукційності, д. безіндукційності, з. безіндукційність, о. безіндукційністю, м. безіндукційності, к. безіндукційносте