безгрішність

1. Властивість за значенням прикметника “безгрішний”; стан, коли людина чи дія вільні від гріха, не мають гріха; невинність, непорочність.

2. У релігійному контексті — стан досконалої чистоти від гріха, який приписується божественним істотам, святим або раю.

3. Переносно — вкрай високий моральний стан, повна відсутність вад, сумнівних вчинків або думок; ідеальна чистота намірів.

Приклади вживання

Приклад 1:
Безгрішність першої людської пари полягала не у відсутності моралі, а в тому, що мораль ця була однією з іманентних властивостей Творіння. Яблуко ж пізнання виявилося овочем моралі суспільної — святенництва, фальшивої цноти і комплексів провини.
— Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |