1. (тех.) Такий, що працює або функціонує без використання внутрішніх електродів; зокрема — про газорозрядні джерела світла, у яких збудження випромінювання відбувається за допомогою зовнішнього електромагнітного поля.
2. (фіз., тех.) Пов’язаний з явищами або пристроями, де передача енергії або управління процесом здійснюється без безпосереднього електричного контакту (електрода), наприклад, за допомогою індукції чи електромагнітного випромінювання.